«Одвічний біль…»

2014-02-15

Поставте скибку хліба на стакан І голови схиліть в скорботі вічній, За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі зранив і скалічив…

З нагоди 25-ої річниці з дня виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, в честь Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, ми зібрались в стінах Носачівської школи для того, щоб теплими словами вдячності подякувати нашим землякам, ветеранам локальних війн, за чесне виконання військової присяги при виконанні інтернаціонального обов’язку в інших державах.

Лист для матері:"Мамо. Вибач, я не зумів дописати тобі листа. Мені вчора виповнилося 20, а сьогодні мене не стало. Але перед тобою і Батьківщиною я чистий. Я чесно виконав свій солдатський обов’язок. Я не порушив присягу і був вірний солдатському слову і фронтовій дружбі. Прости…Єдине чого не зумів – це врятувати себе для тебе рідної."Лист вдові Володимира Палія Двадцять п’ять років... Багато чи мало? Кожна сім’я веде власний свій лік
З тої пори, коли перші "двухсоті"
З "Півдня" летіли... Несучи крик Рідної мами, що сина чекала З війська, додому, в сім’ю до батьків.

Володя Палій Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. В числі тих, хто не повернувся з афганської війни, наш земляк Володимир Палій." Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова труна, Нестерпно пахло тополиним листом І плач дівочий танув, як струна. "

Учні школи читали вірші, співали "афганські" пісні. "Давай за..."Щирі слова про Володимира ПаліяВедучі заходуЗі словами вітання звернувся до присутніх сільський голова Віктор Кравченко.

Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто залишився вічно молодим.